Перше завдання, яке ми маємо вирішити, це створення умов навчального процесу, комфортних для дитини. Це - умови, як матеріальні, так і психологічні: відповідний мікроклімат, відповідні принципи організації навчання. Говорячи про створення комфортних умов для розвитку творчих здібностей дітей, необхідно зазначити, що психологи стверджують: надмірна інтенсифікація навчального процесу пригнічує дитину й не сприяє розвитку її творчих здібностей.
Сьогодні, щоб іти в ногу з часом, потрібно постійно вдосконалювати свій професійний рівень, використовувати нові технології в навчанні та накопичувати позитивний досвід. Головне завдання, яке стоїть перед суспільством у XXI столітті, - навчити, як навчатись і як мислити, як застосовувати знання для розв’язання будь-якої життєвої або виробничої проблеми. Учителю довірили найбільшу цінність на Землі – Дитину. Навчаючи і виховуючи її, ми повинні пам'ятати думку Жан Жака Руссо про те, що дитина не маленький дорослий, вона інакше сприймає, відчуває, мислить, ніж доросла людина. Кожна дитина – неповторна особистість, яка досліджує природу, відчуває себе частиною природи, не може залишатися без руху, прагне спілкування.
Наше завдання - запалити в дитині бажання вчитися. Де черпати ідеї для навчальної діяльності?
Досвідчений учитель ставить перед собою завдання — привернути увагу учнів до свого предмету , через предмет розбудити в них найкращі людські якості: працьовитість, наполегливість, допитливість, творчість. Правий, був письменник А. Франс, який сказав: «Щоб перетравити знання, потрібно поглинати їх з апетитом», а «апетит» виникає в учня, якщо вчитель творчо підходить до викладання свого предмета: залучає всіх дітей до роботи — вміння навчатися, визначає мету — навчити учнів так, щоб вони були вчителями своєї праці, а вчитель керував розумовою діяльністю учнів на своїх уроках. Творчий підхід допомагає вчителю перенести «центр ваги» вивчення нового матеріалу на урок, що звільняє час удома, який можна використовувати для подальшого закріплення, відпрацьовування ключових питань теми. А. Ейнштейн зазначав: «Як правило, можна прийняти, що вчитель знає свій предмет, але не завжди вміє зробити його цікавим. От де корінь зла. Якщо вчитель поширює навколо себе подих нудьги, то в такій атмосфері все загине. Навчати вміє той, хто навчає творчо, цікаво».
Піраміда Засвоєння інформації учнями. Валентин Розов
У світовій педагогічній практиці існує безліч рецептів навчання. Але всі вони так чи інакше стосуються одних постулатів, які нам добре знайомі в тому або іншому вигляді. Гордон Драйден із цього приводу сказав: «Ідея - це нова комбінація старих елементів. Немає нових елементів,є тільки нові комбінації». А його австралійський колега Алекс Осборн додав: «Дієслова, які стимулюють творення ідей: помітити, скомбінувати, пристосувати, модифікувати, збільшити, використати по іншому, вилучити чи зменшити, перевернути чи переставити».
Як цей заклик актуальний для нашої освіти!В сучасних методиках немає нічого абсолютно нового, а новизна - інтеграції добре знайомих елементів педагогічних методик і прийомів, що в цілому формують цікавий, ефективний підхід.
Процес навчання починається зі здивування. Ще письменник Л.М.Толстой казав: «Хочеш науково виховати учня, люби свою науку і знай її. І учні полюблять і тебе, і науку, і ти виховаєш їх. Але коли сам не любиш її, то скільки б ти не примушував учити, наука не справить виховного впливу».
Існуючу модель навчання необхідно замінити на модель креативного підходу до навчання, необхідно використовувати ігрові технології на власних уроках. Для школярів ігрова форма навчання є досить привабливою й ефективною. Гра допомагає визначити рівні інтелектуальних здібностей, уміння аналізувати, розмірковувати, комбінувати.
«Без надійної емоційної підпори неможлива не тільки успішна, а й загалом нормальна освіта. Відсутність єдності емоційності виховання й пізнання всесвіту є одним з найбільш небезпечних джерел байдужого ставлення до знань», - писав Василь Сухомлинський.
Гра для дітей - це спосіб пізнання світу і свого місця в ньому, і тому вона необхідна для розвитку їхньої особистості. Давно визнано, що гра займає значну частину життя дитини. На відміну від дорослих, для яких природним середовищем є мова, природнім середовищем для дитини є гра. Гра для дітей - засіб навчитися того, чого їх ніхто не може навчити. Це засіб дослідження та орієнтації в реальному світі, просторі та часі, речах, людях. Крім того, гра створює особливі умови, за яких розвивається творчість учнів. Сутність цих умов полягає у спілкуванні на рівних, де зникає боязкість, виникає відчуття - “я теж можу”, тобто у грі відбувається внутрішнє розкріпачення.
У часи великого обсягу інформації виникає потреба в педагогічних технологіях, що вчать не тільки сприймати й запам’ятовувати інформацію, але й творчо її обробляти, бачити проблеми й розв’язувати їх. Динаміка сьогоденних змін вказує на недостатність тільки теоретичних знань.
Традиційна передача необхідного запасу знань від учителя учневі стає малоефективною й відірваною від життя. На ринку праці затребувані не знання самі по собі, а здатність фахівця здійснювати на їхній основі певні професійні обов’язки. Компетентність - це не специфічні предметні вміння та навички, а застосування отриманих знань на практиці, конкретні життєві операції, необхідні людині будь-якого віку, професії тощо.
Відповідно, одним із пріоритетів сучасної системи освіти є досягнення нового освітнього результату — формування ключових компетентностей учнів:
• уміння мобілізувати отримані знання та досвід у певній ситуації;
• здатності ефективно діяти за межами ситуацій, що виникають у навчальному процесі;
• уміння діяти самостійно, нести особисту відповідальність за результати своєї роботи.
Формування компетентностей учнів зумовлене реалізацією не тільки відповідного оновлення змісту освіти, але й адекватних методів і технологій навчання. Перелік цих методів є досить широким, їхні можливості різноплановими. Головне, щоби навчання давало необхідні, дієві, міцні, актуальні, сформовані на належному рівні знання та вміння, володіючи якими, випускник школи знайде підґрунтя для свого подальшого життя.
У зв’язку з масштабним використанням засобами масової інформації ігрових технологій підвищується актуальність використання в освіті педагогічних ігор як засобу навчання дітей. Потенціал таких методик і технологій є дуже високим.
Які ж компетенції формуються в учнів під час ігрової діяльності?
Ігрові технології належать до педагогічних технологій, що ґрунтуються на активізації та інтенсифікації діяльності учнів. Використання ігрових технологій є одним зі способів досягнення свідомої та активної участі учнів у самому процесі навчання. Гра привчає до колективних дій, прийняття як самостійних, так і скоординованих рішень, стимулює практичні навички, розвиває уяву та інтуїцію. Ігрові технології мають потенціал подолання однобічності інтелектуального розвитку. Застосування в навчальному пізнанні ігрових технологій стимулює розвиток усіх сфер особистості учнів — мотиваційної, інтелектуальної, емоційно-вольової, комунікативної, діяльнісної, моральної.
Переваги ігрових технологій:
· дозволяють активізувати та інтенсифікувати навчальний процес;
· змінюється мотивація навчання (знання засвоюються не про запас, не для майбутнього часу, а для забезпечення безпосередніх ігрових успіхів, бо учні навчаються в реальному для них процесі);
· скорочення часу накопичення досвіду (досвід, який у звичайних умовах накопичується протягом багатьох років, може бути отриманий із допомогою ділових ігор протягом тижня або місяця);
· реалізуються міжпредметні зв’язки, відбувається інтеграція навчальних дисциплін.
Проведення гри передбачає також попередню самостійну роботу учнів з основною та додатковою навчальною літературою, дає змогу звернути увагу на деякі питання, що часто не вивчають за браком часу, формує вміння швидко визначити основний зміст запитання та відповідати по суті проблеми. Ці предметні й загальнонавчальні вміння надзвичайно важливі, у першу чергу, для тих школярів, які планують продовжити освіту у вищій школі.
За словами американських педагогів Джіна Марцолло та Дженіса Ллойда, «склалася думка, що гра й навчання — протилежні речі. Тепер відомо інше: освітяни й фахівці з дитячої педагогіки відкрили, що гра — це навчання, один із найефективніших видів навчання. Ключ до успіху: перетворіть гру на навчальний досвід і переконайтеся, що навчання — це здебільшого приємність».
Хімічна гра має такі особливості:
1) вимагає міцних і оперативних знань з певної теми;
2) вимагає сформованих умінь і навичок;
3) сприяє формуванню вміння працювати в команді, відкритості у висловлюванні власної думки, швидкості реакції (формуванню компетенцій).
ІКТ при цьому сприяють:
1) на підготовчому етапі: відбору, опрацюванню та оформленню ігрового матеріалу (пошук інформації в Інтернеті, створення комп’ютерни презентацій і публікацій);
2) під час проведення гри: швидкому, наочному поданню в різних форматах ігрового матеріалу (у вигляді презентацій, таблиць, схем, графіч-них зображень, відео тощо);
3) на завершальному етапі: аналізу й корегуванню виконаної роботи (матеріали, подані в електронному вигляді, легко і швидко можна доопрацювати, відкоригувати).
Працюючи в школі, я дійшла висновку, що досягти гарних результатів можна шляхом підвищення інтересу учнів до вивчення предмета. Саме тому я обрала тему, над якою працюю: «Ігрові прийоми на уроках хімії для підвищення інтересу учнів».
Мета дослідження:
розкрити значення використання ігроівих прийомів навчання у розвитку творчих здібностей учнів на уроках хімії. Виявлення факторів і педагогічних умов успішного застосування ігор, орієнтованих на активізацію пізнавальної діяльності школярів щодо вивчення хімії.
Завдання дослідження:
аналіз діяльності вчителя і учнів під час використання ігрових прийомів навчання, які здатні зацікавити учнів, стимулювати і активізувати процесс пізнання.
Ідея досвіду:
реалізація ігрових форм проведення робіт на уроках хімії забезпечує розвиток і саморозвиток особистості, сприяє формуванню її організаційних, інформаційних, комунікативних компетенцій.
Інноваційне значення:
впровадження ігрових прийомів в навчально – виховний процес для досягнення високої результативності в роботі, розвитку мислення учнів, пробудження інтересу до предмета та здобуття знань.
Актуальність даної проблеми визначається змінами, що відбуваються в умовах реформування середньої освіти.В наш час в педагогіці все більшої ваги набувають нові, нетрадиційні форми навчання школярів. Це зумовлено намаганням вчителів ефективніше вирішувати поставлені перед ними освітньо-виховні завдання. Зростання об’ ємів інформації, що надходить та знань, які підлягають обов’язковому засвоєнню учнями, перевантаження дітей уроками та домашніми завданнями дає негативний ефект - пасивність на уроках, зниження інтересу до навчання, погіршення якості знань. Ось тому новий час вимагає від вчителя нового стилю мислення, нових методів викладання, нових технологій навчання, направлених на стимулювання самостійної творчо-пошукової діяльності школярів. Одним із методів активізації процесу навчання є запровадження елементів гри на уроках хімії.
Новизна проблеми:переосмислення змісту та розробка нових підходів до вивчення хімії в умовах застосування активних методів навчання учнів.
Об’єкт дослідження:
навчально-виховний процес із хімії в загальноосвітніх навчальних закладах.
Предмет дослідження:
вплив гри на пізнавальну активність школярів.
Провідна ідея досвіду:
організація навчально-пізнавальної діяльності школярів через використання ігрових прийомів навчання на уроках, керівництво навчальними діями учнів та спонукання школярів до виконання різних видів творчих завдань та здійснення самоконтролю, самооцінювання.
Методологічну основу досвіду становлять Державна національна програма "Освіта. Україна ХХІ століття" . Закони України "Про освіту" , "Про загальну середню освіту" ; Національна Доктрина розвитку освіти ; "Концепція профільного навчання у старшій школі" , теорія пізнання, особистісно діяльнісний та особистісно розвивальний підходи до розгляду процесу навчання учнів (О.І.Пометун, О.Г. Ярошенко, Паламарчук), які дозволили визначити статистичні риси навчання, шляхи вдосконалення його реалізації.
Теоретична основа досвіду базується на наукових засадах організації навчально-виховного процесу в закладах освіти (А.М. Алексюк, В.І.Бондар, С.У. Гончаренко, М.Н.Буринська, О.Г.Ярошенко, Л.П.Величко, О.Я.Савченко, І.С.Якиманська, П.К.Селевко, Л.В.Занкова, Д.Б.Єльканін, В.В.Давидов, А.В.Вигодський); психолого-педагогічній теорії розвитку особистості в процесі її діяльності (С.П.Богарова, Г.І.Щукіна); концептуальних засадах спрямованої самореалізації та управління навчальним процесом у освітніх системах (В.І.Бондар, Н.П.Наволокова, М.І.Махмутов); теоретико-методологічних та науково-методичних засадах профільного навчання (Н.І.Шиян).
Арабський письменник і філософ Сааді зазначив: учень, який вчиться без бажання, - це птах без крил. Сьогодні, на жаль, хімія не є модним предметом. Та й в очах багатьох дітей можна побачити байдужість до навчання. Тому вчитель повинен будувати навчальний процес таким чином, щоб учень отримував задоволення від процесу учіння. Формуванню стійкого інтересу до вивчення хімії, а отже, й формуванню пізнавальної активності учнів сприяє як зміст навчання, так і форми та методи організації навчання. Змістова та методична логіка уроку мають бути такими, щоб спонукати учнів до діяльності з метою здобуття знань, вироблення загальнонавчальних та спеціальних умінь, розвитку загальнолюдських якостей.
Ян Амос Коменський писав, що всіма можливими засобами потрібно запалювати в дітях палке прагнення до знань і навчання. «Хороший учень, - писав він, буде згорати від нетерпіння вчитися, не лякаючись ніяких труднощів, аби оволодіти наукою. Мало того, що він не буде уникати праці, він буде навіть шукати їх». А Костянтин Дмитрович Ушинський, визнаючи роль інтересу, одночасно розглядав навчання, як серйозну працю, що пов’язана з вольовими зусиллями дитини. Він наголошував: «Вихователь не повинен забувати, що навчання, позбавлене всякого інтересу, узяте тільки примусовою силою, хоча б вона й наповнювалася з найкращого джерела - з любові до вихователя - вбиває в учня охоту, без якої він далеко не піде; а навчання, основане лише на інтересі, не дає можливості зміцнити самовладання і волю учня, бо не все у навчанні цікаво, і з’явиться багато того, що треба буде взяти зусиллям волі». Таким чином використання елементів гри на уроках хімії є на сучасному етапі навчання необхідна умова успішного навчання учнів.
Навчання мусить бути захоплюючим, швидким і наповненим. Реалізуючи програмовий матеріал, визначений Державним стандартом, не достатньо просто ознайомити учнів з основними термінами, поняттями і хімічними явищами. Необхідно осучаснити зміст шкільної хімічної освіти, показати учню значення знань із хімії в реальному житті. Для цього в зміст уроку вводжу ужиткове значення хімічних знань , глибоко розкриваю питання екології. Такий підхід до організації навчального процесу доводить учням необхідність вивчати хімію, а значить активізує їхню пізнавальну діяльність.
Під час управління і організації навчально-творчої діяльності необхідно залучати учнів до активного пізнання і постійного пошуку з опорою на співробітництво і співтворчість. З метою створення творчого мікросередовища, забезпечення розвитку особистості учня, підвищення рівня його навчально-творчої компетенції обираю методи, прийоми, форми і засоби навчання, які сприяють підвищенню пізнавальної діяльності і спонукають дітей до активного навчання.
Одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів є створення на навчальних заняттях ігрових ситуацій. «У дитячому віці гра – це норма, і дитина повинна завжди гратися, навіть коли робить серйозну справу»(А.С.Макаренко). Дидактичні ігри використовую переважно на уроках узагальнення знань, їх закріплення чи вироблення практичних умінь і навичок. Ігрові ситуації допомагають підвищити емоційне сприйняття учнів, дозволяють уникнути перенавантаження, збуджують думку дітей та стимулюють їх творчу ініціативу. Ігрова модель навчання сприяє розвитку творчої уяви, формуванню навичок співпраці; створює умови для вільного висловлювання учнями власної думки, визначення певної аргументованої позиції; надає можливість учневі самовизначитися.
«Успіх у навчанні ─ єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися», ─ говорив В. Сухомлинський.
Гра - одна з важливих умов розвитку компетентної особистості дитини. Саме в процесі гри учень включається в ситуації, в яких діє як у реальному світі. Видатний педагог В.О. Сухомлинський писав, що в грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості. Без гри немає й не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра - величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ.
Основним моментом, на який слід звернути увагу, створюючи й використовуючи навчальні ігри, є акцентування учнів на змісті самої гри, а отже, і на змісті навчального матеріалу. Гра впливає на позитивне мислення учнів, привчає учня мислити, виділяти головне, узагальнювати, розвиває його пам’ять. В процесі гри практично всі учні проявляють і розвивають свої здібності та отримують можливість повноцінно розвивати свою особистість. Г. Сковорода справедливо писав: «Не вчи камінь котитися, сама природа навчила його. Прийми лише перешкоду, і він покотиться.» Цей вислів стосується дитини, бо в неї від природи закладені здібності, треба тільки виявити, знайти їх і розвити. Багато вчених поділяють думку, що гра має різні модифікації протягом усього періоду онтогенетичного розвитку людини. Гра - діяльність, що особливо потрібна дітям. Ф.Шіллер писав: «Через гру людина стає досконалою.» Суть і зміст ігор повинні послідовно ускладнюватися, що вимагатиме від учнів збагачення системи пізнавальних дій. Після проведення гри з наступним її аналізом прослідковується така тенденція: абсолютна більшість учнів (90%) намагається активно включитися в навчально-пізнавальну діяльність. Перебудова позиції учнів під час включення їх у гру не тільки викликає інтерес до виконання цього завдання, а й сприяє формуванню інтересу до навчального предмета.
Для навчання дуже важливо те, що гра є класичним засобом навчання дією. В ній органічно закладені пізнавальні завдання та відчувається самостійний пошук знань. Гра сприяє формуванню пізнавального інтересу – необхідної умови шкільного навчання. Не випадково, інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції.
Пізнавальний інтерес – це міцний засіб навчання. Класична педагогіка минулого стверджувала «Смертельний гріх вчителя – бути нудним» (І.Ф. Гербарт). Тому потрібно надавати перевагу тим методам, що передбачають залучення учнів до активного здобування знань.
Гра - одна з важливих умов розвитку компетентної особистості дитини. Саме впроцесі гри учень включається в ситуації, в яких діє як у реальному світі. Видатний педагог В.О. Сухомлинський писав, що в грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості. Без гри немає й не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра - величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ.
Колективне виконання завдань дидактичних ігор змушує учнів більшою мірою зважати на своїх товаришів, співпереживати за їх успіхи й невдачі, бути уважним, зібраним. Подібне осмислення дисциплінує, підвищує вимогливість до себе, формує толерантність щодо інших, що підвищує рівень колективної діяльності. Ігри на уроках важливі не тільки як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності, а і як перспективний шлях реалізації завдань виховання й розвитку особистості в процесі навчання.
Для виконання навчально-виховних завдань процесі викладання хімії з успіхом можуть бути використані тематичні ігри. Залежно від загальної спрямованості й типу дидактичних ігор за їх допомогою можна формувати не тільки окремі знання, а й взаємозв’язки між елементами знань, навчати учнів порівнювати й диференціювати хімічні речовини та процеси. Засвоєння знань у ході гри не потребує довільної уваги, що дає змогу уникнути перевтомлення учнів.
Дидактичні ігри з хімії можна класифікувати за різними чинниками. Їх можна поділити на індивідуальні, групові, парні. Гра має біологічну природу є одним із способів підготовки до майбутньої серйозної діяльності, є педагогічно цінною тому, що під час її проведення учень активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. Навчальний матеріал під час її проведення засвоюється через всі органи прийому інформації, причому робиться це невимушено, як би само собою, при цьому діяльність учня носить творчий характер, відбувається 100% активізація діяльності учнів на уроці.
Професор С.А.Шмаков в своїй роботі «Ігри учнів - феномен культури» ставить перед педагогами завдання створити ігрову освітню систему, програми ігор з усіх навчальних предметів, з хімії в тому числі. Досвід показує, що як би не був добре підготовлений викладач, як би він не володів предметом, але все одно учні віддають перевагу грі ніж поясненню. В її процесі вони будуть самі пізнавати світ та навчати один одного. Під час гри спрацьовує асоціативна, механічна, зорова та інші види пам'яті за запитами ігрової ситуації, а не на вимогу вчителя. Щоб перемогти в грі-змаганні, треба багато пригадати, осмислити за короткий проміжок часу. Іншими словами, гра на уроці є комплексним носієм інформації.
Гра займає 1/5 частина часу уроку, не витісняючи практичної діяльності. Навчання учнів відбувається впливом на їх органи зору: демонстрації дослідів, читання матеріалу (в пам’яті залишається 50% спостережуваного, 30% прочитаного), органи слуху – монолог вчителя, діалог з учителем, з однокласниками (в пам’яті залишається 10% почутого), практична діяльність самого учня, самостійна робота (у пам’яті залишається 90% зробленого самим). Вивчити необхідний матеріал учня можна або змусивши, або зацікавивши. Гра передбачає участь усіх учасників в тій мірі, на яку вони здатні. Навчальний матеріал у грі засвоюється через всі органи прийому інформації, причому робиться це невимушено, як би само собою, при цьому діяльність учня носить творчий характер. Відбувається 100% активізація діяльності учнів на уроці. Причому інтелектуально розвинені діти займають лідируюче положення, навчаючи відстаючих у командній грі. Відомо, що слово однолітка має більшу вагу, ніж слово вчителя. Змагальність у роботі, можливість порадитися, найгостріший дефіцит часу - всі ці ігрові елементи активізують навчальну та творчу діяльність учнів, формують інтерес до предмету .
В ігровій діяльності сприйняття стає внутрішнім процесом, мислення направляється на пізнання не зовнішніх особливостей предметів і явищ, а на пізнання прихованих зв’язків між предметами і явищами, їх внутрішніх особливостей, складних відносин між ними. Гра сприяє освоєнню навчальної діяльності, підвищує інтерес до вивчення речовин, їх властивостей.
Ігрову діяльність можна використовувати як:
1) метод навчання;
2) окрему форму навчання;
3) технологію позакласної роботи.
Дидактична гра відрізняється від гри взагалі суттєвою ознакою - наявністю чітко визначеної мети навчання й відповідного їй педагогічного результату. Розрізняють такі компоненти ігрової технології:
1) мотиваційний;
2) орієнтаційно-цільовий;
3) змістовно-операційний;
4) ціннісно-вольовий;
5) оцінний.
Ці компоненти тісно взаємопов’язані й у сукупності визначають технологічну структуру гри, до якої входять такі елементи:
- настанова на гру;
- завдання;
- правила гри;
- ігрові ситуації;
- ігровий стан;
- сюжетно-ігрові дії;
- результат гри.
Настанова на гру сприяє формуванню позитивної мотивації учнів, активізує їхнє мислення, уяву, її змістове наповнення має бути цікавим, захопливим.
Лише той спосіб викладання ефективний, яким задоволені учні, який їх цікавить. Практично доведено, що уроки з ігровими методами навчання є доволі ефективними. Завдяки дидактичній грі формуються партнерські взаємини між учителем і учнями, що загалом сприяє демократизації й гуманізації навчального процесу. Виховне значення гри неможливо переоцінити. Воно активує допитливість, бажання більше пізнати, дійти до суті.
Для дітей гра - засіб самовираження. Під час гри виникає об’єктивна потреба у спілкуванні, налагоджені тісного контакту, тому переваги ігрової форми навчання педагог використовує для згуртування класу. Слід зазначити, що й сама підготовка до таких уроків, де немає просто глядачів, коли всі учасники, зумовлює налагодження стосунків, виникнення інтересу навіть у найменш зацікавлених дітей. Звичайно, не завжди є можливість провести урок-гру,тому найчастіше використовую ігрові елементи, наприклад: кросворди, вправи «Так чи ні», «Відгадай за описом», «Встанови відповідність» та інші. Найефективнішими є ті уроки, на яких використовують різноманітні форми роботи, збагачують їх знахідками своїх творчих пошуків. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, учні не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.
У процесі навчання через гру значно підвищується інтерес до предмету загалом. Навіть так звані слабкі учні поступово виявляють пізнавальну активність; спочатку уважно слухають, потім розпитують, а згодом-самі просять слова для виступу. До таких уроків всі готуються сумлінно, з великим бажанням, до виконання завдань підходять творчо. Використання гри в навчанні дає змогу учневі розкритися, розвиває уяву й почуття гумору, сприяє створенню радісної і доброзичливої атмосфери в колективі, орієнтованої на успіх. Ігри підвищують ефективність викладання хімії, широко використовуються в позакласній роботі.
Гра подобається дітям, тому що дарує радість і захоплення, тому що сам процес гри сповнений несподіванок, а результат - таємниця. Добираючи гру, потрібно обов’язково поєднувати два елементи - пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, учитель повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено певне завдання, учитель надає йому ігрового задуму, накреслює ігрові дії. Власне ігровий задум, який спонукає учнів до гри, і є основою ігрової ситуації. Через ігровий задум виникає інтерес до гри. А коли з’являється особиста зацікавленість, виникає й активність.
Коли я заходжу до класу, то ставлю перед собою головну мету: розвивати здібності учнів, дати дитині упевненість у тому, що вона досягне успіху, навчити її вчитися, формувати уміння застосовувати набуті знання й отримувати насолоду від процесу учіння.
Дидактичні ігри дозволяють учителю ефективно використовувати «надлишкову» активність учнів, спрямовуючи її в корисне русло. Гра - це не лише творчість, але й велика праця, активна робота всіх учнів протягом усього уроку, що змушує отримати й осмислити нові знання та запам'ятати їх, поповнити запас понять, явищ, розвивати фантазію, образне й логічне мислення, мовленнєві й комунікативні вміння. Вона є широким полем для колективної діяльності учнів. Вибір форми гри має бути педагогічно і дидактично обґрунтованим і проводитися методично грамотно. Навчальну гру можна проводити на всіх етапах уроку, тривалість її може бути різною.
Висновок
Ігрові прийоми навчання відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їхня перевага полягає в тому, що у класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію у засвоєнні знань, зростає їхній інтерес у сприйманні знань. Значно підвищується особистісна роль учителя - він є лідером, організатором. Суспільству майбутнього потрібні люди з актуальними знаннями, гнучкістю і критичністю мислення, творчою ініціативою, високим адаптаційним потенціалом. Не менш важливими будуть такі їх якості, як висока моральність, особистісна відповідальність, внутрішня свобода, налаштованість на максимальну самореалізацію, здатність досягати високої мети раціональним шляхом і коректними засобами.
Професіоналізм педагога і входження його в інноваційний режим роботи неможливі без творчого самовизначення, в якому провідну роль відіграє його налаштованість на самовдосконалення, самоосвіту, саморозвиток, без чого неможливим є забезпечення нової якості освіти.
Отже, ігрові моменти на уроках і в позаурочній діяльності підвищують мотивацію навчання, дозволяють у цікавій формі розширювати світогляд і розвивати інтелект учнів. Цікава хімія активізує діяльність учнів, робить сприйняття навчальної інформації більш активним, емоційним, творчим. Уведення в навчально-виховний процес нових, нестандартних, ігрових моментів оживляє й емоційно забарвлює діяльність не тільки учнів, але й учителя. Підготовка, організація та проведення таких моментів згуртовує дітей, навчає діяти спільно й водночас допомагає використати набуті знання і виявити винахідливість, змагаючись один з одним. Учні отримують важливий життєвий досвід, що навчає вірити у власні сили й робити висновки на майбутнє.
Список використаної
літератури
1. Абросимов
А., Абросимова М. Проверь себя, юный химик! Тесты для учащихся 8 -11 классов.
“Первое сентября”. Химия. : №5 - 38, 1998.
2. Алексинский
В.Н. Занимательные опыты по химии. М. “Просвещение”, 1995.
3. Аликберова
Л.Ю. Занимательная химия. М. “Аст- Пресс”, 1999.
4. Белинская
Т.В. О развитии познавательного интереса на уроках –соревнованиях.//Химия в
школе С.43.
5.
Вивюрский В. Учись приобретать и применять
знания по химии. Пособие для школьников. М.: ВЛАДОС, 1999.
6.
Гаврусейко Н.П. Химические викторины, изд.
“Народная асвета”, Минск, 1972.
7.
Гроссе Э. Химия для любознательных Ленинград
“Химия”, 1985.
8.
Гройсман
Інна Аркадіївна. Г 86 Хімія. Закони,
схеми, формули, рівняння. Довідкове
видання. – Київ: ТОВ “Логос”, 1997. – 128 с. (Серія “Бібліотека школяра”);
Укр..
9. Збірник задач і вправ з хімії: Навчальний
посібник для учнів 8-11 кл. середн. шк. / Я.Л. Гольдфарб, Ю.В.Ходаков,
Ю.Д.Додонов, - 6-те вид. перероб. – К.:
Рад. шк., 1991 – 176 с.
10.
Исаев С.Д. Об использовании дидактических игр.//
Химия в школе.//Химия в школе №6, 2002, С.50.
11.
Малышкина В. Занимательная химия (серия “Нескучный
учебник”). Григон, С.- Петербург, 1998.
12.
Пичугина Г.А., Штремплер Г.И. Игры-минутки в
обучении химии //Химия в школе С.57.
13.
Степин Б.Д., Аликберова Л.Ю. Занимательные
задания и эффективные опыты по химии.-М.: “Дрофа”.2002 год.
14.
танцов В.В. Обыкновенное вещество. М.: Химия,
1981.
15.
Степин Б.Д., Аликберова Л.Ю. Книга по химии для
домашнего чтения. М.: Химия, 1994.
16.
Туринська
Н.М., Величко Л.П. Б 91 Хімія, 10
кл.: Підручник для серед. загальноосвітніх шк. – Київ; Ірпінь: ВТФ “Перун”,
2000. – 176 с.
17.
Хомченко
Г.П. Х 76. Хімія для вступників до
вузів: [Навч. посібник] / Пер. з рос. Н.Д.Рогоза. – К.: Вища шк.,
1991. – 424 с.: іл.
18.
Хомченко Г.П. Пособие по химии для поступающих в
ВУЗы. 3-е издание., испр. и доп. М.: Новоя Волна, 1997.
19.
Царьова
Ніна Ц Неорганічна хімія. Дидактичні
матеріали для 8-10 класів. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. – 104 с.
Гольдфарб Я.Л. та ін.
20.
Шульпин Г.Б. Это увлекательная химия. М.: Химия, 1984.
21.
Шабаршин В.М. Проектирование и организация
химико-педагогических игр на основе принципа интеграции субкультур / Фестиваль
педагогических идей «Открытый урок». Cб. тезисов. 2003-2004 учебн. год. М.: ООО
«Изд-во «Первое сентября», ООО «Чистые пруды», 2004. - С. 345.
22.
Энциклопедический словарь юного химика /Сост. В.А.
Крицман, В.В. Станцо/. М.: Педагогика, 1982.
Немає коментарів:
Дописати коментар